Вітаю Вас, Гість
Головна » 2014 » Вересень » 4 » «ЯСНА ПОЛЯНА»
17:27
«ЯСНА ПОЛЯНА»

нарис

Повертаючи на Макалевичі, мою увагу привернуло  невелике подвір’я з відомою назвою «Ясна Поляна». Але, шановний читач, це не та «Поляна» якою ходив відомий класик Лев Толстой. Хоча в Українській аналогії мешкають теж відомі мистецькій Україні люди - Володимир та Ірина Петранюк. Володимир Іванович директор театру Української традиції «Дзеркало», член Конгресу українських націоналістів. Ірина його вірна супутниця та помічниця. В Радомишльському районі в селі Вирва вони відпочивають від міського життя, займаються маленьким господарством, набираються сил від матінки-землі для нових творчих злетів.

Наше знайомство  вийшло випадково. Зупинились біля воріт тому, що на подвір’ї майоріли два прапори: Державний прапор та червоно-чорний прапор. Ось тоді ми і познайомились з господарями «Ясної Поляни» та їх собакою Мірчою ( дуже сподобалась назва нашого села Мірча). Зустріч була приємною та несподіваною на пропозиції. Річ в тому, що Володимир Петранюк пообіцяв приїхати до Радомишля з благодійною виставою «Полусмак останнього кохання», де Тарас Шевченко оживає в постановці театру «Дзеркало».

Володимир та Ірина є великими патріотами України. Дуже боляче сприймають події, які відбуваються на теренах нашої держави. Навіть зробили маленький меморіал біля воріт в пам'ять Небесній сотні.

 

Ну а ми шановні, будемо чекати вистави 23 вересня.

 

Довідка: Театр української традиції „Дзеркало” розпочав свій творчий шлях на початку 80-х років як театральний гурт київського андеграунду у підвалах будинку на Татарці, де брати Володимир і Віталій Петранюки згуртували навколо себе робітничу молодь, яка прагнула мовою театрального мистецтва долати атмосферу задухи, що панувала в тоталітарній країні.

     За чверть століття театр на чолі з режисером Володимиром Петранюком, здобувши широке визнання та переживши нелегкий період перебудови,  помандрував світом: виступав у Лондоні та Новосибірську, Парижі й Варшаві.

       2004 року повернувся до Києва, де сконцентрував сили на новому напрямі – відродженні духовного спадку рідного народу, втіленні етнічних та фольклорних образів у музично-драматичних виставах і з першого січня 2006 року розпочав здобувати розголос як театр української традиції „Дзеркало”.

        Двадцять п’ятий рік від заснування і восьмий рік у Дніпровському районі столиці існує цей унікальний колектив однодумців.

Оксана Лисак

Категорія: Публічна інформація | Переглядів: 157 | Додав: Ksunija6669 | Рейтинг: 0.0/0