Вітаю Вас, Гість
Головна » 2012 » Січень » 24 » Хай святиться ім’я твоє вічно, Україно - колиско моя.
11:04
Хай святиться ім’я твоє вічно, Україно - колиско моя.

22 січня 1918 року у приміщенні Київського Будинку вчителя було підписано Четвертий універсал, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою. А 1919 року в цей самий день на Софіївській Площі в Києві було проголошено Акт Соборності українських земель.

Століттями розірваний український народ визволився з неволі – Лівобережна Україна вийшла з Російської, а Правобережна – з Австоро-Угорської імперій – і возз’єднався на своїй землі в єдиній Українській державі. Акт возз’єднання, злуки двох Україн був, швидше, символічним знаком прагнення єдності, бо у керівництві країни спільності тоді не було. «Безпорадність проводу впливала на загальний настрій, — писала сучасниця тих подій, історик Наталя Полонська-Василенко. — Україна, затиснута між двома потужними силами — Антантою з півдня і большевизмом з півночі, — не мала сил для боротьби. Військо розбігалося, ширилося безладдя. У таких умовах пройшла майже непоміченою подія, яка мала велике ідейне значення: свято Соборності України. 22 січня 1919 року на Софійській площі проголошено злуку УНР і ЗУНР... Але під тиском невідрадних подій свято пройшло сухо, тихо».

                 21 січня 1919 р. в Хусті Всенародні збори ухвалили приєднати до Української Народної Республіки Закарпаття. Наступного дня у Києві в урочистостях з нагоди свята Злуки брала участь делегація — тридцять шість чоловік — Західної області УНР. 22 січня 1973 року в Чорткові на Тернопіллі гурт молоді під орудою Володимира Мармуса вивісив жовто-блакитні прапори (за що хлопців ув'язнили в радянському концтаборі). 22 січня 1978 р. на знак протесту проти російської окупації біля могили Тараса Шевченка в Каневі спалив себе Олекса Гірник із Калуша. 22 січня 1990 року сотні тисяч українців узялися за руки, утворивши "живий ланцюг” від Києва до Львова, на згадку про проголошення Акту Соборності. Така мала, але така насичена подіями історія  Соборності нашої країни.

            На честь цього свята 20 січня 2012 року біля пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченко відбувся мітинг в якому взяли участь заступник голови районної ради Петро Горбач, заступники голови райдержадміністрації Олександр Прокопенко та Віктор Шутка,  представники  організацій та установ району. До пам’ятника Кобзаря було покладено квіти.

               День Соборності — це нагадування про те, що сила нашої держави — в єдності  не лише українських земель, а і всього українського народу, всіх політичних сил заради одного – майбутнього нашої держави. За роки незалежності ми пережили багато випробувань, але саме головне ми зберегли цілісність своєї держави. Важко оцінити зусилля  покладені заради досягнення цієї мети. І наш громадянський обов’язок – зберегти ці великі надбання, не припустити розколу в суспільстві, зберегти єдність України.

            Ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки.

            Плекаймо все, що надбали наші нащадки!

Єднаймося – заради майбутнього наших дітей, заради величі рідної України!

 

 

Оксана Лисак

 

Категорія: Публічна інформація | Переглядів: 293 | Додав: Ksunija | Рейтинг: 0.0/0