Вітаю Вас, Гість
Головна » 2016 » Вересень » 27 » Відповідь на депутатський запит
14:00
Відповідь на депутатський запит

НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ ДЕРЖАВНЕ

РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРАХ ЕНЕРГЕТИКИ

ТА КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ

 

вул. Смоленська, 19, м. Київ, 03057, тел./факс:(044)277-30-47,тел. 454-48-27

 

Радомишльська районна рада

Житомирської області

Соборний майдпа.12, м. Радомишль,

Житомирська обл., 74000

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), розглянула листи Радомишльської районної ради Житомирської області від 08.08.2016 № 02.23/219 та № 02-28/218, надісланого листом Секретаріату Кабінету Міністрів від 22.08.2016№ 28374/98/1-16, і в межах компетенції повідомляє.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга стаз ті 19 Конституції України).

Щодо цін на природний газ для побутових споживачів

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише иа підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З 01 жовтня 2015 року введено в дію Закон України «Про ринок природного газу» (далі - Закон), відповідно до частини другої статгі 12 якого постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу насуб’єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов’язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, 01 жовтня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків па суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» (далі - Положення).

Пунктом 5 Положення визначено, що ПАТ «Укргазвидобування» зобов’язане до 01 квітня 2017 року щомісяця1 здійснювати продане природного газу власного видобутку НАК «Нафтогаз України», а НАК «Нафтогаз України» зобов’язана придбавати природний газ, видобутий ПАТ «Укргазвидобування», зокрема для формування ресурсу природного газу для побутових споживачів та виробників теплової енергії, відповідно до цього Положення за цінами, на умовах та у порядку, що визначаються пунктами 6-8 цього Положення.

Інші суб’єкти господарювання, що провадять діяльність із видобутку природного
газу, в тому числі учасники угод про спільну діяльність, що були укладені до набрання
чинності цим Положенням, мають право добровільно взяти на себе зобов’язання,
передбачене абзацом першим цього пункту. У такому випадку до зазначених суб’єктів
господарювання застосовуються відповідні норми цього Положення.

Разом з тим, пунктом 6 Положення (із змінами, внесеними постановою Кабінету
Міністрів України від 27.04.2016 № 315) визначено, що ПАК «Нафтогаз України»
з 01 травня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) придбаває природний газ відповідно до
абзаців першого та третього пункту 5 цього Положення за ціною, визначеною на рівні 4849
гривень за 1000 куб. метрів (без урахування податку на додану вартість), що у
відповідному випадку збільшується на тариф на послуги з транспортування природного
газу в точці входу до газотранспортної системи.

При цьому Положенням передбачено, що у разі недостатності ресурсу природного
газу власного видобутку для забезпечення потреб побутових споживачів та виробників
теплової енергії спрямовуються обсяги імпортованого газу.

Відповідно до пункту 13 Положення (із змінами, внесеними постановою Кабінету
Міністрів України від 27.04.2016 № 315) встановлено, що з 1 травня 2016 р. по 31 березня
2017 р. (включно) діє гранична роздрібна ціна на природний газ для побутових споживачів
у розмірі 6,879 гривні за 1 куб. метр.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 18 Положення Міненерговугілля
оприлюднює всю інформацію щодо розрахунку визначених цим Положенням цін, а також
іншу інформацію стосовно поступового приведення цін на природний газ для побутових
споживачів та виробників теплової енергії до ринкового рівня на власному офіційному
веб-сайгі.

Таким чином, у зв’язку з прийняттям Закону з 1 жовтня 2015 року НКРЕКП не має
повноважень щодо встановлення цін на природний газ, зокрема для побутових споживачів
та виробників теплової енергії для виробництва теплової енергії для надання населенню
послуг з опалення та постачання гарячої води.

Щодо внесення змін до Закону України «Про комерційний облік природного газу»

Відповідно до положень пунктів 1, 3 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних
систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРМ),
визначення фактичного об'єму споживання (розподілу/постачання) природного газу по
об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між
Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника газу з
урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

Якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений
лічильником газу, фактичний об'єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного
газу по об'єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за
нормами споживання.

Крім того, відповідно до пункту 1 глави 5 розділу IX Кодексу ГРМ за ініціативи
балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному
будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному
обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання
загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений
загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не
може відмовити Оператору ГРМ.в організації та встановленні загальнобудинкового вузла
обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

Разом з тим, особливості встановлення лічильників газу споживачам визначаються
Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх
категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу та здійснення контролю за
використанням ресурсів імпортованого природного газу і природного газу власного
видобутку.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення
комерційного обліку природного газу» суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл
природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення
лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких
газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників
газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на
відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам
забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за
нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових
лічильників, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 203
(далі - Норми споживання).

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про забезпечення
комерційного обліку природного газу», у разі відмови населення від встановлення
суб’єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній
території, лічильників газу розподіл природного газу припиняється населенню, що
проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки
для приготування їжі - з 1 січня 2018 року.

Враховуючи вищезазначене, суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл
природного газу на відповідній території, зобов'язані в термін до 01.01.2018 для зазначеної
групи населення забезпечити встановлення лічильників газу, як індивідуачьних так і
загальнобудинкових, що забезпечить 100 % облік спожитого природного газу населенням.

Одночасно повідомляємо, у зв’язку із необхідністю опрацювання проблемних питань
газорозподільних підприємств, зокрема запровадження заходів щодо зниження обсягів
виробничо-технологічних витрат і втрат газу, а також з метою забезпечення виконання
вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» при
НКРЕКП було створено Робочу групу з опрацювання проблемних питань
газорозподільних підприємств (наказ НКРЕКП від 15.07.2015 № 200).

Щодо обліку газу, що споживається населенням, повідомляємо, що на сьогодні,
залишається без обліку категорія споживачів (населення), які використовують природний
газ тільки для приготування їжі.

Основні проблемні питання щодо запровадження індивідуального обліку у абонентів
(населення) тільки з газовою плитою, а саме:

  1. висока загальна вартість встановлення індивідуального обліку (більше
    4,6 млрд. грн);
  2. великі терміни встановлення індивідуального обліку - більше 10 років (при
    встановленні по 280 тис. лічильників газу в рік наявними на сьогодні бригадами);
  3. Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» -
    зобов'язує забезпечити 100% облік до 01.01.2018 - 2 роки (необхідно буде встановити
    по 1 млн. 400 тис. лічильників на рік та передбачити додатково в тарифах по 2 млрд. грн на
    рік).

Вигодами від запровадження будинкового обліку газу у населення вбачається:

  1. будинковим обліком пропонується оснастити будинки із загальною кількістю
    абонентів близько 2,3 млн. абонентів (82 % абонентів без обліку);
  2. вартість обліку менша в 5 раз (економія більше 3 млрд. грн);
  3. вартість на 1 абонента близько 345 грн, замість 1700 грн при індивідуальному

4)         термін встановлення менший в 10 разів (з урахуванням орієнтовного кінцевого

терміну встановлення 100% будинкового обліку там, де це економічно ефективно до кінця

2016 року);

5)         виконується пункт 6 Протоколу засідання міжвідомчої робочої групи з питань

погашення заборгованості за спожиті електроенергію та природний газ від 2 вересня 2015

року;

6)         виконуються вимоги Закону України «Про забезпечення комерційного обліку

природного газу».

Враховуючи зазначене, з метою недопущення зростання тарифів на розподіл природного газу, ліцензіатами з 01.10.2015 провадяться заходи щодо забезпечення споживачів обліком природного газу, зокрема в частині запровадження масштабного встановлення будинкового обліку природного газу, що в середньому розрахунково потребує в 5 разів менше коштів.

Загальна планована сума програми встановлення будинкових лічильників газу в період з 01.10.2015 по 31.12.2016 всього становить по Україні близько 776 млн. грн, що в результаті 100 % її виконання забезпечить облік близько 2,3 млн. абонентів (населення), що використовують газ тільки для приготування їжі (тільки газова плита).

Крім цього, загальна планована сума фінансування встановлення індивідуальних лічильників на 2016 рік близько 460 млн. грн, що надасть можливість також забезпечити оснащення індивідуальними лічильниками населення в кількості близько 270 тис. абонентів, там де не заплановано ліцензіатами встановлення будинкових лічильників газу.

Одночасно  повідомляємо,  постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2016 № 46 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 р.    № 620» визначається порядок проведення розрахунків між постачальниками, операторами газорозподільних систем та споживачами природного газу у разі використання загальнобудинкових вузлів обліку природного газу, які складаються, зокрема, з лічильника природного газу та засобу дистанційної передачі даних, а також забезпечується можливість обліку усього відпущеного природного газу в багатоквартирних будинках, заощадження коштів необхідних для забезпечення населення, яке проживає в багатоквартирних будинках, лічильниками природного газу та як наслідок зменшення фінансового навантаження на тариф газорозподільних підприємств.

Враховуючи зазначене, внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» у частині скорочення термінів встановлення лічильників природного газу побутовим споживачам є недоцільним.

Щодо стягнення пені за несвоєчасну оплату послуг з газопостачання

Відповідно до пункту 19 розділу III Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, та пункту 4.9. Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 (далі - Типовий договір постачання), у разі порушення споживачем строків оплати за договором постачання природного газу споживач сплачує за вимогою постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово- комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Крім того, з 01.01.2011 р. припинено дію Закону України «Про тимчасову заборону

стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні

послуги», яким передбачалася заборона нараховувати по розрахунках з 01 жовтня 1996
року та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за
житлово-комунальні послуги (у тому числі, за природний газ).

Разом з тим, відповідно до пункту 5.1. Типового договору постачання Споживач має
право:

отримувати послуги постачання природного газу на умовах, зазначених у цьому
Договорі;

у чіткий та прозорий спосіб безоплатно отримувати всю інформацію стосовно його
прав та послуг, що надаються Постачальником, та інформацію про ціну природного газу,
порядок оплати за спожитий природний газ, а також іншу інформацію, що має надаватись
Постачальником відповідно до чинного законодавства та/або цього Договору;

безоплатно отримувати інформацію про обсяги та інші показання власного
споживання природного газу;

звертатися до Постачальника для вирішення будь-яких питань, пов'язаних з
виконанням цього Договору;

вимагати від Постачальника надання письмової форми цього Договору, завіреної
печаткою (за наявності) Постачальника;

вимагати від Постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звірки
розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим Договором порядку;

проводити звіряння фактичних розрахунків з підписанням відповідного акта;

за умови відсутності заборгованості за цим Договором перед Постачальником
перейти на постачання природного газу до іншого постачальника та/або достроково
призупинити чи розірвати цей Договір у встановленому цим Договором порядку;

оскаржувати будь-які несанкціоновані, неправомірні чи інші дії Постачальника, що
порушують права Споживача, та брати участь у розгляді цих скарг на умовах, визначених
чинними нормативно-правовими актами та цим Договором;

отримувати відшкодування збитків від Постачальника, що понесені Споживачем у
зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням Постачальником своїх зобов'язань
перед Споживачем, відповідно до чинних нормативно-правових актів та/або цього
Договору;

мати інші права, передбачені чинними нормативно-правовими актами та цим
Договором.

Враховуючи зазначене, положення Правил постачання природного газу,
затверджених постановою НКРЕКП від ЗО вересня 2015 року № 2496, та Типового
договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою
НКРЕКП від ЗО вересня 2015 року № 2500, забезпечують необхідний рівень захисту прав
побутових споживачів, надання послуг з постачання природного газу належної якості та
відповідають діючому законодавству.

Щодо виставлення авансових рахунків за послуги з газопостачання

З 27.11.2015 набрав чинності Кодекс газорозподільних систем, затверджений
постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРМ), яку зареєстровано у
Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за№ 1379/27824. Відповідно до пункту 1 глави З
Розділу VI Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу має бути укладений
оператором газорозподільних систем (далі - Оператор ГРМ) з усіма споживачами, у тому
числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені
до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора
ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого
відбору природного газу з газорозподільної системи та можливості забезпечення
постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому
законодавством порядку підключений їх об'єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності
укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей
633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу
природного газу (далі - Типовий договір), затвердженого постановою НКРЕК1І від
30.09.2015 № 2498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за
№1384/27829.

Відповідно до пункту 6.4. Типового договору оплата вартості послуги з розподілу
природного газу за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем, який є
побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі
рахунка Оператора ГРМ.

Метою запровадження попередньої оплати за розподіл природного газу є запобігання
кризових явищ в газовому комплексі, підвищення фінансової безпеки і незалежності
Операторів ГРМ від інших суб’єктів ринку природного газу та підвищення рівня їх
інвестиційної привабливості.

Разом з тим, необхідно зазначити, що однією з вагомих складових витрат Оператора
ГРМ є закупівля природного газу з метою покриття виробничо-технологічних втрат та
витрат.

Так, для забезпечення надійного безперервного процесу розподілу природного газу в газорозподільній системі у власності Оператора ГРМ обов’язково має бути відповідний
об’єм природного газу (так званий технологічний газ, що є складовою виробничо-
технологічних втрат і витрат), який повинен постійно поповнюватись у зв’язку з рядом
об’єктивних та непрогнозованих причин (не абсолютно ідеальна герметичність
газорозподільної системи, витоки, аварії, несанкціоновані відбори, тощо).

Водночас, враховуючи дефіцит природного газу власного видобутку, покриття
виробничо-технологічних втрат та витрат в газорозподільній системі здійснюється
Оператором ГРМ з ресурсу імпортованого природного газу, розрахунки за який
здійснюються за умови попередньої оплати. Таким чином, для гарантування безперервного
розподілу природного газу Операторам ГРМ необхідно здійснювати закупівлю природного
газу на вищезазначені потреби, здійснивши попередній розрахунок.

Отже, система попередньої оплати за розподіл природного газу створена саме для
надання можливості попередніх розрахунків Оператора ГРМ за закуплений природний газ
для виробничо-технологічних втрат та витрат підприємства.

Окремо зазначаємо, що відповідно до пункту 1 рішення Ради національної безпеки і
оборони України від 04.11.2014 «Про стан забезпечення енергетичної безпеки держави та
невідкладні заходи щодо сталого проведення опалювального сезону 2014/15 року»,
уведеного в дію Указом Президента України від 14.11.2014 № 876/2014, передбачено
введення з 01 грудня 2014 року системи попередньої оплати за споживання енергоносіїв.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного НКРРКП було затверджено Типовий
договір з положенням щодо здійснення попередньої оплати за послуги розподілу
природного газу.

Щодо тарифів на електричну енергію

Законом України «Про електроенергетику» передбачено ринкове формування
тарифів на електричну енергію. НКРЕКП здійснює регулювання цін (тарифів) на товари
(послуги) суб’єктів природних монополій в паливно-енергетичному комплексі України,
керуючись принципами, визначеними чинним законодавством, головним з яких є принцип
балансу економічних інтересів споживачів та виробників, їх товарів і послуг, та
забезпечення повного відшкодування споживачем економічно обгрунтованих витрат на
виробництво, передачу та постачання електричної енергії.

Відповідно до Порядку розрахунку роздрібного тарифу на електричну енергію,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869
«Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні
послуги», Тимчасової методики розрахунку роздрібного тарифу на спожиту
електроенергію, тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними)
електромережами та тарифу на постачання електроенергії,
затвердженої постановою
Національної комісії регулювання електроенергетики України від 06 травня 1998 року
№ 564, та Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання
електричної енергії за регульованим тарифом (далі - Умови та Правила), затверджених
постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від
13 червня 1996 року № 15/1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 серпня
1996 року за №433/1458, роздрібний тариф (у тому числі економічно обґрунтований
тариф на електроенергію для населення),
за яким споживач оплачує спожиту
електричну енергію, складається із:

  • закупівельної ціни електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії
    та/або у безпосередніх виробників електричної енергії;
  • тарифу на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними
    мережами відповідного класу напруги ліцензіата з постачання електричної енергії за
    регульованим тарифом, на території ліцензованої діяльності якого перебуває споживач;
  • складової, яка забезпечує покриття витрат з постачання електричної енергії
    (тариф на постачання);
  • нормативних технологічних витрат у місцевих (локальних) електричних

мережах.

Слід зазначити, що питома вага оптової ринкової ціни на електричну енергію (далі -
ОРЦ) в структурі роздрібних тарифів складає близько 84%, рівень якої залежить передусім
від фактору зміни цін на первинні енергоносії - ядерне паливо, вугілля, природний газ,
мазут. При цьому, має місце значна залежність від зовнішніх джерел постачання: 100%
закупівель ядерного палива, 75% газу. ОРЦ формується відповідно до Порядку
формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії, затвердженого
постановою НКРЕКП від 03 березня 2016 року № 289, зареєстрованою в Міністерстві
юстиції України 23 березня 2016 року за № 428/28558 (довідково: оптова ринкова ціна у
серпні 2016 року становить 163 коп./кВт-год (з ПДВ)).

Тарифи на електроенергію, що відпускається населенню, затверджені
постановою НКРЕКП від 26.02.2015 № 220 «Про встановлення тарифів на електроенергію,
що відпускається населенню», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 березня
2015 за № 231/26676 (далі - Постанова № 220).

Тарифи на електричну енергію для побутових споживачів (населення) згідно з
діючими законодавчими актами фіксовані та однакові на всій території України.
Враховуючи соціальний фактор, перегляд рівнів тарифів на електроенергію для населення
відбувається без урахування всіх чинників, які мають визначати його рівень.

Внаслідок цього, тарифи на електроенергію для населення у серпні 2016 року
відшкодовують лише 33,6% ринкового рівня тарифу.

Різниця в тарифах для населення між фіксованими та ринковими рівнями
компенсується енергопостачальним компаніям через механізм дотацій за рахунок
промисловості, залізничного транспорту, бюджетних організацій та інших споживачів, які
сплачують більше за електроенергію майже на 30%. Таким чином, відбувається перехресне
субсидіювання населення за рахунок інших споживачів.

Слід зазначити, що пріоритетним завданням вдосконалення державної тарифної
політики в електроенергетиці є приведення тарифів на електричну енергію для населення
та інших споживачів, для яких застосовуються тарифи на електроенергію для населення,
до економічно обґрунтованого рівня.

Варто зазначити, що підпунктом 2 пункту 2 розділу VI Закону України «Про засади
функціонування ринку електричної енергії України» передбачена необхідність здійснення
НКРЕКП заходів для застосування ринкових цін на електричну енергію для всіх категорій
споживачів, крім визначених груп побутових споживачів.

Крім того, поетапна ліквідація перехресного субсидіювання і вирівнювання тарифів
на електричну енергію визначена в розділі XII Коаліційної угоди, укладеної учасниками
коаліції депутатських фракцій Верховної Ради України VIII скликання.

Враховуючи зазначене, Постановою № 220 передбачено поетапне підвищення
тарифів протягом трьох років: з 01.04.2015; з 01.09.2015; з 01.03.2016; з 01.09.2016; з
01.03.2017, що спрямоване на поступову ліквідацію перехресного субсидіювання
населення за рахунок інших споживачів.

Слід відмітити, що Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, що
затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2016 № 294 та схвалена
Верховною Радою України 14 квітня 2016 року № 1099-VIII, передбачено ліквідацію
перехресного субсидіювання, забезпечення прозорості встановлення тарифів та ефективної
системи надання адресних субсидій.

Щодо тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та
водовідведення, і послуги з централізованого опалення та централізованого постачання
гарячої води

Встановлення економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію, послуги з
централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, централізоване
водопостачання та водовідведення на рівні, який покриває всі витрати в собівартості цих
послуг, є вимогою законів України «Про ціни та ціноутворення», «Про теплопостачання»,
«Про житлово-комунальні послуги», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про
державне регулювання у сфері комунальних послуг».

Зокрема статтею 10 Закону України «Про державне регулювання у сфері
комунальних послуг», статтею 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та
статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що тарифи на комунальні
послуги суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках
повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обгрунтованих планованих витрат
на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку. Встановлення цін/тарифів на
житлово-комунальні послуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх
виробництво не допускається.

З початку 2016 року Урядом України та Верховною Радою України було прийнято
ряд змін до чинного законодавства України, які, разом з ціновими коливаннями (змінами)
на ринку природного газу, суттєво вплинули на рівень тарифів на теплову енергію.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року № 315
«Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 р.
№ 758» з 1 травня 2016 року ціна, за якою НАК «Нафтогаз України» постачає природний
газ для виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання
гарячої води населенню встановлена на рівні 4942 грн за 1000 куб. метрів (без ПДВ).
З урахуванням тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу ціна
природного газу становить 5674,7 грн за 1000 куб. метрів (без ПДВ).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено
у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі на рівні з 1 січня - 1378 грн,
з 1 травня - 1450 грн, з 1 грудня - 1550 грн.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких
законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у
2016 році» внесені зміни до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про збір та облік
єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», відповідно до
яких для платників податків з 1 січня 2016 року зменшено розмір ЄСВ до 22 %.

Водночас, слід зауважити, що рівень тарифів на теплову енергію безпосередньо
залежить від ціни природного газу, а до складу структури тарифів на централізоване
опалення та централізоване постачання гарячої води включається собівартість теплової
енергії, врахована у встановлених тарифах на теплову енергію для потреб населення. Так,
питома вага витрат на паливо у собівартості теплової енергії для потреб населення
(у діючих з 01.07.2016 тарифах) складає близько 84 %, витрат на оплату праці з
нарахуваннями - 7 %, витрат на електроенергію - 5 %, решти витрат собівартості - 4 %.

У зв’язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України та Верховною радою України
протягом 2016 року змін до чинного законодавства, які мали суттєвий вплив на рівень
тарифів на теплову енергію, та з метою приведення витрат на паливо, електроенергію,
покупну теплову енергію, собівартості виробництва теплової енергії власних ТЕЦ, ТЕС,
КГУ, АЕС, витрат на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи у структурі
тарифів на теплову енергію у відповідність до встановлених законодавством норм,
НКРЕКП на відкритому засіданні 5 травня 2016 року прийнято рішення, зокрема про
схвалення та оприлюднення на офіційному сайті НКРЕКП тарифів зі структурою:

  • на теплову енергію для потреб населення;
  • на послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої
    води, що надаються населенню.

Після оприлюднення відповідно до частини третьої статті 15 Закону України «Про
доступ до публічної інформації», схвалені 05.05.2016 тарифи на теплову енергію для
потреб населення та на послуги з централізованого опалення і централізованого
постачання гарячої води, що надаються населенню, було затверджено на відкритому
засіданні НКРЕКП 09.06.2016.

Зокрема, тарифи на послуги з централізованого опалення та централізованого
постачання гарячої води, що надаються населенню, затверджені постановою НКРЕКП від
09.06.2016 № 1101 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює
державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 31 березня
2015 року № 1171» (зареєстровано в Мінюсті України 23.06.2016 за № 887/29017) набрали
чинності з 01.07.2016, з дня їх офіційного опублікування в Єдиному повному офіційному
періодичному виданні нормативно-правових актів України «Офіційний вісник України»
від 01.07.2016 №49.

Тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення у свою чергу
безпосередньо залежать від тарифів на електричну енергію, цін на матеріально-технічні
ресурси, рівня мінімальної заробітної плати, податків. Враховуючи, що вартість складових
постійно зростає з незалежних від підприємств водопостачання та водовідведення причин,
надання споживачам послуг за тарифами, які не відшкодовують фактичних витрат
підприємств, призводить перш за все, до обмеженості коштів підприємств для здійснення
розрахунків за спожиті енергоносії, виплати заробітної плати працівникам, придбання
реагентів, сплати податків та обов’язкових платежів до бюджету. Як наслідок,
погіршується фінансово-економічний стан підприємств, що призводить до відключення
підприємств від електропостачання, зниження якості послуг та відсутності води,
підвищення аварійності об’єктів водопостачання та водовідведення.

Приведення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення до
економічно обґрунтованого рівня є об’єктивним та необхідним заходом для належного
функціонування підприємств водопостачання та водовідведення, що забезпечують
споживачів питною водою. Згідно з вимогами чинного законодавства виконавці/виробники
здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання)
житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати
встановлення тарифів.

У частині забезпечення відкритості процесу встановлення тарифів НКРЕКП
зобов’язує ліцензіатів повідомляти органи місцевого самоврядування та громадськість про

зміну тарифів. Крім того, при визначенні дати набрання чинності постанов НКРЕКІІ про
встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, відповідно до пункту 6 статті 32
Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі зміни цін/тарифів на житлово-
комунальні послуги виконавець/виробник не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію
повідомляє про це споживачів з посиланням на рішення відповідних органів.

Інформація щодо тарифів на теплову енергію та комунальні послуги для потреб
населення, їх структура, роз’яснювальна інформація стосовно їх формування та
розрахунку розміщена на офіційному сайті НКРЕКП:      http://www.nere.gov.ua/, а також запропонована для розміщення на офіційних сайтах теплопостачальних підприємств, які є ліцензіатами НКРЕКП. Рішення Комісії оприлюднюються у щомісячному друкованому засобі масової інформації - «Інформаційний бюлетень НКРЕКП».

Разом з тим, на офіційному сайті НКРЕКП оприлюднено презентацію «Крок на
зустріч до прозорості і доступності сприйняття тарифів на теплову енергію. її
виробництво, транспортування, постачання, послуги з централізованого опалення і
постачання гарячої води», якою доступно, з прикладами розрахунків кожної складової
тарифів, з посиланням на нормативні документи викладено методику формування тарифів
на теплову енергію.

З огляду на викладене, НКРЕКП реалізує свої повноваження щодо встановлення
економічно обґрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги для суб’єктів
природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках, відповідно до
вимог чинного законодавства,
зокрема законів України «Про природні монополії», «Про
житлово-комунальні послуги», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг»,
«Про питну воду та питне водопостачання», «Про теплопостачання», «Про
електроенергетику» та у межах повноважень, наданих Положенням про НКРЕКП.

Водночас рішення органів місцевого самоврядування, які відповідно до вимог
Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про місцеві державні
адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про теплопостачання» наділені
повноваженнями, зокрема щодо затвердження норм споживання та якості житлово-
комунальних послуг, погодження інвестиційних програм, погодження температурних
графіків роботи теплових мереж, розгляд і узгодження планів підприємств, установ та
організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад,
здійснення яких може викликати негативні соціальні, демографічні, екологічні та інші
наслідки, підготовка до них висновків і внесення пропозицій до відповідних органів,
мають безпосередній вплив на показники структури тарифів на теплову енергію і послуги
з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води й відповідно
розмір самого тарифу.

Щодо встановлення мораторію на підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги слід зазначити, що частиною першою статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що державна тарифна політика у сфері житлово-
комунальних послуг базується, зокрема на принципах забезпечення функціонування
підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-
комунальні послуги, на умовах самофінансування та досягнення рівня економічно
обгрунтованих витрат на їх виробництво; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні
послуги з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних
особливостей відповідного регіону та технічних можливостей.

Згідно із Законом України «Про ціни і ціноутворення» (частини друга і четверта
статті 12, стаття 15) державні регульовані ціни/тарифи на товари/послуги мають бути
економічно обґрунтованими (забезпечувати їх відповідність витратам на
виробництво/надання товарів/послуг і прибуток) та містити інвестиційну складову.

Як вже зазначалося, встановлення державних регульованих цін/тарифів в розмірі,
нижчому від їх економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для  відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не
допускається і може бути оскаржено у судовому порядку.

Таким чином, запровадження мораторію потребуватиме залучення коштів
державного та місцевих бюджетів на відшкодування суб’єктам господарювання різниці
між зафіксованими на цей період цінами (тарифами) та розміром економічно
обґрунтованих витрат на виробництво (надання) послуг.

Крім того, слід зауважити, що Верховною Радою України двічі прийматись закони
України щодо запровадження мораторію на підвищення тарифів на житлово-комунатьні
послуги для населення. Водночас, згідно з рішеннями Конституційного Суду України від
02.03.1999 № 2-рп/99 і від 10.02.2000 № 2-рп/2000, Закон України «Про тимчасову
заборону підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та послуги
громадського транспорту, що надаються громадянам України» від 23.07.1998 № 51-XIV та
частина друга статті 5 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990
№ 507-ХІІ в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ціни і
ціноутворення» від 17.03.1999 № 495-ХІУ визнані такими, що не відповідають Конституції
України (є неконституційними) та втратили чинність з дня ухвалення зазначених рішень.

З приводу питань соціального захисту населення слід зазначити, що відповідно до
Положення про Міністерство соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики),
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423,
Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та
реалізує державну політику, зокрема щодо соціального захисту, пенсійного забезпечення, а
також організовує роботу з надання субсидій населенню для відшкодування витрат на
оплату житлово-комунальних послуг. Відповідно до покладених на нього завдань,
Мінсоцполітики, крім іншого, готує та вносить пропозиції щодо затвердження розміру
прожиткового мінімуму у державному бюджеті з урахуванням прогнозного індексу
споживчих цін.

З метою забезпечення державних соціальних гарантій у сфері житлово-
комунального обслуговування, приведення існуючих норм споживання житлово-
комунальних послуг до їх фактичного обсягу споживання, дотримання принципу
соціальної справедливості під час надання пільг і субсидій, відповідно до статей 5 і 9
Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»,
прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409, якою встановлено
соціальні норми житла та соціальні нормативи користування житлово-комунальними
послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії. Пунктом 5 і
вказаної постанови Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-
комунального господарства і Міністерству енергетики та вугільної промисловості
визначено надавати в межах своєї компетенції роз’яснення щодо застосування державних
соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування.

 

Член Комісії                                                                                                           Б. Циганенко

 

Зименко 207-19-16

 

 

 

 

 

 

 

Категорія: Публічна інформація | Переглядів: 352 | Додав: Ksunija6669 | Рейтинг: 0.0/0